День Збройних Сил України
6 грудня відзначається День Збройних Сил України.
Саме цього дня 31 рік тому - в 1991 р. був прийнятий Закон України "Про Збройні сили України".
А День Збройних сил України був встановлений постановою Верховної Ради України в жовтні 1993 р.
День Збройних Сил України – свято справжньої мужності, героїзму і відваги.
Історія свята. 6 грудня 1919 р. – початок однієї зі славетних сторінок української армії – Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 р. постає Українська держава – спочатку як автономія у складі російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.
Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як-от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» - скорочено ДА УНР.
Після важких поразок у 1919 р. в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом С.Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.
4 грудня у Новій Чорториї поблизу Любара Головний Отаман зібрав військову нараду, на якій були присутні командарм полковник В.Тютюнник та начальник штабу полковник Є.Мєшковський, а також начальники п’яти збірних дивізій. Обговорювали можливість припинення відкритої боротьби і перехід до партизанської боротьби в тилах противника. 4 грудня так і не вдалося виробити спільного рішення. 5 грудня Симон Петлюра призначив командувачем ДА УНР замість смертельно хворого В.Тютюнника (помер через два тижні) начальника Запорізької збірної дивізії полковника М.Омеляновича-Павленка, а його заступником начальника Київської збірної дивізії полковника Ю.Тютюнника. 6 грудня відбулася друга нарада, на якій головував прем’єр-міністр І.Мазепа. Після довгих дискусій і суперечок було ухвалено одноголосне рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника з метою зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупантові втрат і знищити, де це можливо, його окупаційний апарат й інфраструктуру. За такий рейд активно виступали командарм М.Омелянович-Павленко і його заступник Ю.Тютюнник, що і вплинуло на остаточне рішення.
6 грудня 1919 р. козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою М.Омеляновича-Павленка (який був підвищений у ранзі до генерала) вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо у 1921 р. був ще й Другий похід під загальним командуванням Ю.Тютюнника, а зимовий – бо почався з початком зими і протривав усю зиму, закінчившись 6 травня.
У Перший зимовий похід виступило за різними оцінками від 5 тис. до 10 тис., як тоді називали, шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією. Оцінки відрізняються через те, що протягом цих п’яти місяців тривали постійні бої і сутички, у яких армія зазнавала втрат, і так само армія поповнювалася за рахунок козаків, які опинилися в партизанських загонах у тилу більшовиків, а потім знову влилися в ДА УНР. Саме бойове ядро складало близько тисячі шабель і дві тисячі багнетів при чотирнадцяти гарматах.
Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави С.Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Ю.Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську. Внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, населення не бачило ані уряду, ані не чуло про його діяльність, і поява армії у глибокому тилу ворога вселяла надії в українців на звільнення рідної землі. За час походу Дієва армія мала низку успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: 19 березня було звільнено Умань, 5 квітня – Бобринець, 16 квітня – Вознесенськ, де здобули багату військову здобич, козаки добре оділися і взулися, а головне – поповнили боєкомплекти. 22-25 квітня армія вирушає у район Ананьїва і Балти, де надає суттєву допомогу повсталим селянам, а згодом вирушає на допомогу Українській Галицькій Армії (у той час тимчасово перейшли на бік «червоних»), дві бригади якої виступили проти більшовиків. Загалом за час походу було близько 50 боїв.
Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 р., коли частини ДА біля с.Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника О.Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. З цього приводу в рапорті О.Удовиченка С.Петлюрі читаємо: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отаману Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!» Того ж дня 6 травня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника М.Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом з поляками, її чисельність становила 4319 осіб при 81 кулеметі та 12 гарматах.
Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 р. за підписом С.Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Знак ордена №1 одержав командарм М.Омелянович-Павленко (на листівці вище у командарма на грудях саме цей орден), №2 – начальник штабу в Зимовому поході генерал Ю.Тютюнник, №3 – командир 2-ї Волинської дивізії генерал О.Загродський. Загалом було нагороджено до 4 тис. козаків і старшин. Лицарі ордена ухвалили рішення відзначати 6 грудня свято відзнаки Залізного Хреста.
Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 р. парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР.., чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР – визволення від більшовицької окупації України.
У минулому році згідно з рейтингом Global Firepower Index 2021, Збройні сили України посідали 25 місце в списку 140 найбільш потужних армій світу і 7 місце в Європі. Щорічно наші ЗСУ піднімалися сходинками рейтингу. Так, у 2019 р. ЗСУ займали 27 місце в світі (10 на континенті), у 2018 р. - 29.
Жодних сумнівів не маємо, яке місце нині посідаютть наші ЗСУ. І без усяких рейтингів.
Нехай Бог береже наших захисників і захисниць. Віримо в нашу прийдешню Перемогу.
Лист адресований всім захисникам України!
Учні 3-Б класу Потіївського ліцею надсилають Вам найтепліші слова подяки.
Сьогодні кажемо ДЯКУЄМО всім, хто боронить нашу рідну землю...
